Сибазон ампулы инструкция

Взаимодействие

Транквилизатор, оказывает анксиолитическое воздействие.

Применение препарата Сибазон, особенно на начальном этапе лечения, может вызвать различные побочные реакции.

https://www.youtube.com/watch?v=ytcreatorsru

Нервная система:атаксия, снижение способности к концентрации внимания, плохая координация движений, дезориентация, притупление эмоций, быстрая утомляемость, головокружения, сонливость, замедление скорости двигательных и психических реакций, неустойчивость походки, антероградная амнезия, эйфория, каталепсия, подавленность настроения, тремор конечностей, депрессивное настроение, слабость, спутанность сознания, эйфория, миастения в течение дня, головная боль, парадоксальные реакции, дизартрия, гипорефлексия, раздражительность, острое возбуждение, галлюцинации, мышечный спазм, суицидальные наклонности, страх, психомоторное возбуждение, вспышки агрессии, бессонница, тревожность, неконтролируемые движения тела.

Пищеварительный тракт: снижение аппетита, рвота, тошнота, сухость во рту, запоры, желтушность, повышение уровня ферментов печени, гиперсаливация.

Органы кроветворения: нейтропения, лейкопения, анемия, агранулоцитоз, тромбоцитопения.

Сердечно-сосудистая система: при парентеральном введении отмечается падение уровня кровяного давления, тахикардия, сердцебиение.

Сибазон ампулы инструкция

Мочеполовая система:дисменорея, нарушение либидо, нарушения в работе почечной системы, задержка мочеиспускания.

Возможно развитие аллергических реакций в виде зуда, высыпаний.

Описание влияния препарата Сибазон на плод при лечении матери в период вынашивания беременности: подавление сосательного рефлекса у новорожденных детей, нарушения в работе дыхательной системы.

В месте введения медикамента может развиться венозный тромбоз либо флебит, припухлость и покраснение в месте инъекции.

Прочие реакции: нарушения зрительного восприятия в виде диплопии, снижение массы тела, нарушение функции внешнего дыхания, угнетение дыхательного центра, булимия, потеря веса.

При резкой отмене медикамента либо снижении дозы развивается синдром «отмены», который проявляется тревожностью, раздражительностью, депрессией, повышенным потоотделением, деперсонализацией, дисфорией, нарушением сна, нервозностью, спазмом гладкомышечной ткани, острым психозом, галлюцинациями, судорогами, нарушением сна, головной болью, гиперакузией, светобоязнью, парестезиями, расстройством восприятия, тремором.

Сибазон ампулы инструкция

Применение препарата Сибазон в гинекологической, акушерской практике: у недоношенных и доношенных детей отмечается диспноэ, гипотермия, мышечная гипотензия.

Сибазон усиливает выраженность угнетающего воздействия на центральную нервную систему антидепрессантов, нейролептиков, седативных средств, антипсихотических медикаментов, миорелаксантов, препаратов для общей анестезии, наркотических анальгетиков.

Усиление действия и удлинение периода полувыведения регистрируется при одновременном приеме с вальпроевой кислотой, пропоксифеном, пропранололом, метопрололом, кетоконазолом, изониазидом, флуоксетином, дисульфирамом, эритромицином, пероральными контрацептивами, циметидином и другими ингибиторами микросомального окисления.

Эффективность медикамента снижается при приеме индукторов микросомальных печеночных ферментов. Нарастание психологической зависимости и усиление эйфории регистрируется при совместном приеме наркотических анальгетиков.

Антацидные медикаменты не влияют на полноту всасывания диазепама, но снижают скорость всасывания. При приеме гипотенизвных средств отмечается усиление выраженности снижения уровня кровяного давления. Одновременное применение Клозапина усиливает угнетение дыхательной функции. В результате конкурентной борьбы за связь с белками повышается риск дигиталисной интоксикации при применении низкополярных сердечных гликозидов.

У пациентов с паркинсонизмом на фоне приема диазепама снижается эффектовность леводопы. Время выведения медикамента удлиняется при лечении омепразолом. Активность препарата снижается при применении психостимуляторов, аналептиков, ингибиторов МАО.

Сибазон способен усиливать токсичность зидовудина. Теофиллин извращает и снижает седативное действие лекарственного средства. Рифампин снижает концентрацию активного вещества, усиливая его выведение.

Сибазон несовместим с другими медикаментами, что запрещает смешивание препарата с другими средствами в одном шприце.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Сибазон – транквілізатор бензодіазепінового ряду. Чинить анксіолітичну, седативну, протисудомну, центральну міорелаксуючу дію, підвищує поріг больової чутливості, регулює нейровегетативні реакції.

Механізм дії зумовлений взаємодією з бензодіазепіновими рецепторами в алостеричному центрі постсинаптичних рецепторів гамма-аміномасляної кислоти в лімбічній системі, таламусі, гіпоталамусі та вставних нейронах бічних рогів спинного мозку. Сприяє відкриттю каналів для входу іонів хлору в цитоплазматичній мембрані, спричиняє її гіперполяризацію і гальмування міжнейронної передачі у відповідних відділах центральної нервової системи.

Фармакокінетика.

Після внутрішньом’язового введення препарат абсорбується неповністю і нерівномірно, максимальна концентрація досягається через 60 хвилин. Після внутрішньовенного введення у дорослих максимальна концентрація досягається через 15 хвилин і залежить від дози. Швидко розподіляється у тканинах органів, передусім у головному мозку і печінці, проходить через плацентарний і гематоенцефалічний бар’єри, проникає також у грудне молоко.

Біотрансформується у печінці з утворенням активних метаболітів: N-диметилдіазепаму (50 %), темазепаму, оксазепаму. N-диметилдіазепам кумулюється у головному мозку, забезпечуючи тривалу і виражену протисудомну дію. Гідроксильовані і диметильовані метаболіти діазепаму зв’язуються з глюкуроновою кислотою і жовчними кислотами, виводяться в основному нирками.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.

Період напіввиведення діазепаму може збільшуватися у новонароджених, хворих літнього віку і пацієнтів із захворюванням печінки.

У пацієнтів із нирковою недостатністю період напіввиведення діазепаму не змінюється.

Внутрішньом’язове введення препарату може призвести до збільшення активності креатинфосфокінази у сироватці крові, максимальна концентрація якої відзначається через 12-24 години після ін’єкції, що слід враховувати при діагностиці інфаркту міокарда.

Всмоктування препарату при внутрішньом’язовому введенні може змінюватися, особливо при введенні у сідничні м’язи. Тому цей шлях введення можна застосовувати тільки у разі неможливості перорального або внутрішньовенного введення.

Фармакодинамика и фармакокинетика

Активное вещество – диазепам, принадлежит к классу бензодиазепинов. Лекарственное средство обладает противосудорожным, седативно-снотворным, центральным миорелаксирующим воздействием. Принцип действия основан на стимуляции бензодиазепиновых рецепторов. Анксиолитический эффект обеспечивается воздействием препарата на миндалевидный комплекс, расположенный в лимбической системе.

Медикамент снижает выраженность чувства страха, обеспокоенности, тревожности, эмоционального напряжения. Благодаря воздействию на неспецифические ядра таламуса и ретикулярную формацию в стволе головного мозга обеспечивается седативный эффект, снижается выраженность симптоматики невротического происхождения (страх, тревожность).

Угнетение клеток ретикулярной формации в стволе головного мозга обеспечивает снотворное воздействие. Усиление пресинаптического торможения вызывает противосудорожное действие. Медикамент подавляет распространение эпилептогенной активности, не влияя при этом на возбужденное состояние очага. Торможение полисинаптических афферентных, спинальных тормозящих путей вызывает миорелаксирующее воздействие центрального генеза.

Лекарственное средство может вызвать падение кровяного давления, расширить просвет коронарных сосудов. Сибазон повышает порог болевой чувствительности. Медикамент способен подавлять парасимпатические, симпатоадреналовые и вестибулярные пароксизмы. Лекарственное средство снижает выработку желудочного сока в ночное время суток.

Эффективность препарата регистрируется на 2-7 дни терапии. При хроническом алкоголизме, синдроме абстиненции диазепам снижает выраженность негативизма, тремора, ажитации, галлюцинации, алкогольного делирия. У пациентов с аритмиями, кардиалгиями, парестезиями терапевтический эффект отмечается к концу первой недели.

Показання

Гострі тривожно-фобічні і тривожно-депресивні стани, у тому числі алкогольні психози з явищами абстиненції; делірій; епілептичний статус, правець, м’язові спазми при нейродегенеративних захворюваннях, у тому числі при травмах хребта, люмбаго, шийному радикуліті. Премедикація в анестезіології при оперативних втручаннях і складних діагностичних процедурах; еклампсія при вагітності.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, гострий напад глаукоми (при відкритокутовій формі глаукоми препарат можна застосовувати при одночасному проведені відповідного лікування), гостре отруєння алкоголем та седативними засобами, тяжка псевдопаралітична міастенія, епізоди апное під час сну, тяжка печінкова недостатність, гостра дихальна недостатність, алкогольна або наркотична залежність (за винятком гострого абстинентного синдрому), виражена хронічна гіперкапнія, закритокутова глаукома, міастенія, хронічні психози, інтоксикація алкоголем, психотропними засобами, шок, кома, тяжка печінкова недостатність, фобії та нав’язливі стани, гостра порфірія.

Не застосовувати новонародженим і недоношеним дітям.

https://www.youtube.com/watch?v=ytaboutru

Діазепам не слід застосовувати як монотерапію для лікування пацієнтів з депресією або тривожними станами, пов’язаними з депресією, через можливість розвитку суїцидальної поведінки у таких пацієнтів.

Противопоказания

Инструкция по применению Сибазона рекомендуется назначать лекарственное средство при всех формах тревожных расстройств.

Препарат эффективен при бессоннице, дисфории (комбинированная терапия), спастических состояниях (на фоне поражения головного, спинного мозга: атетоз, церебральный паралич, столбняк), при спазме скелетной мускулатуры, при ревматическом пельвиспондилоартрите, артрите, бурсите, миозите, прогрессирующем хроническом полиартрите, вертебральном синдроме, головной боли напряжения, стенокардии.

Медикамент назначают при абстинентном алкогольном синдроме: ажитация, напряженность, тревожность, транзиторные реактивные состояние, тремор. При психосоматических расстройствах в гинекологической практике, при гестозе, эпилептическом статусе, язвенной болезни пищеварительной системы, артериальной гипертонии, экземе препарат назначают в составе комплексной терапии.

Лекарственное средство применяется при отравлении медикаментами, при болезни Меньера, в качестве премедикации перед проведением эндоскопического вмешательства, оперативного лечения под общей анестезией.

Препарат применяется для купирования эпилептических припадков, параноидально-галлюцинаторных состояний, двигательного возбуждения в психиатрической и неврологической практике, при преждевременном отслоении плаценты, для облегчения родовой деятельности.

Сибазон не назначают при непереносимости диазепама, при острых интоксикациях другими медикаментами, при острой алкогольной интоксикации с поражением жизненно важных органов, при закрытоугольной форме глаукомы, при миастении, вынашивании беременности, при тяжелом течении ХОБЛ, при абсансе, острой дыхательной недостаточности, грудном вскармливании.

Лицам пожилого возраста, при наличие в анамнезе эпилептических припадков и эпилепсии, при спинальной и церебральной атаксии, при печеночной либо почечной недостаточности, при органических заболеваниях головного мозга, при ночном апноэ, склонности к злоупотреблению психоактивных медикаментов, при лекарственной зависимости в анамнезе Сибазон назначают с осторожностью.

Препарат назначают внутрь, а также внутривенно, внутримышечно назначают уколы Сибазона, инструкция по применению предполагает и комплексную терапию раствором и таблетками.

Дозирование лекарственного препарата осуществляется в зависимости от чувствительности к медикаменту, клинической картины, индивидуальной реакции.

https://www.youtube.com/watch?v=https:accounts.google.comServiceLogin

В психиатрической практике: при фобиях, состояниях дисфории, ипохондрических и истерических реакциях, неврозах медикамент назначают 2-3 раза в день по 5-10 мг.

В качестве анксиолитика диазепам принимают 2-4 раза в сутки по 2,5-10 мг. В некоторых случаях количество препарата может быть увеличено до 60 мг в день.

В случае абстинентного алкогольного синдрома препарат назначают в первые сутки 3-4 раза в дозе 10 мг, далее количество медикамента снижают вдвое.

Пациентам с атеросклерозом, пожилым и лицам с ослабленным иммунитетом диазепам назначают дважды в день по 2 мг.

В неврологической практике при дегенеративных заболеваниях, спастических состояниях центрального генеза Сибазон принимают 2-3 раза в день по 5-10 мг.

В ревматологии и кардиологии: при артериальной гипертонии – 2-3 раза в сутки по 2-5 мг, при стенокардии – 2-3 раза в сутки по 2-5 мг, при вертебральном синдроме – 4 раза в день по 10 мг.

Лекарственное средство применяется в составе комплексной терапии при лечении инфаркта миокарда: начальная дозировка – внутримышечно 10 мг, далее внутрь 1-3 раза в день по 5-10 мг.

При дефибрилляции в качестве премедикации препарат вводят отдельными дозами внутривенно медленно по 10-30 мг.

При спастических состояниях ревматического генеза и при вертебральном синдроме: начальное количество препарата – 10 мг внутримышечно, затем пероральный прием 1-4 раза в день по 5 мг.

В гинекологической практике и акушерстве: при менструальных и климактерических расстройствах, при психосоматической патологии, гестозе показан приема 2-5 мг диазепама 2-3 раза в день.

https://www.youtube.com/watch?v=https:www.googleadservices.compageadaclk

Начальная доза при преэклампсии составляет 10-20 мг внутривенно, далее пероральный прием трижды в день по 5-10 мг.

Беспрерывное лечение проводится при преждевременной отслойке плаценты до момента полного созревания плода.

Премедикация в хирургической практике и анестезиологии: перед оперативным вмешательством дают 10-20 мг диазепама.

Педиатрия: при спастических состояниях центрального происхождения, при реактивных и психосоматических расстройствах количество препарата повышают постепенно.

При тяжелых повторных эпилептических припадках, при эпилептическом статусе Сибазон принимают парентерально: детям до пяти лет внутривенно медленно 0,2-0,5 мг каждые 2-5 минут, максимум – 5 мг.

При травмах спинного мозга, сопровождаемых гемиплегией либо параплегией, при хорее препарат вводят внутримышечно 10-20 мг.

При двигательном возбуждении лекарственное средство назначают внутривенно либо внутримышечно трижды в сутки по 10-20 мг.

Для купирования мышечного спазма (выраженная форма) препарат вводят внутривенно однократно в дозе 10 мг.

Прием повышенных доз лекарственного средства вызывает снижение рефлексов, парадоксальное возбуждение, спутанность сознания, сонливость, глубокий сон, снижение реакции на болевые раздражители, оглушенность, арефлексию, брадикардию, тремор, нарушение зрительного восприятия, угнетение работы дыхательной и сердечно-сосудистой систем, нистагм, коллапс, кому.

Рекомендуется назначение энтеросорбентов, промывание желудка, проведение искусственной вентиляции легких при необходимости, поддержание уровня кровяного давления и показателей дыхания.

https://www.youtube.com/watch?v=ytpressru

Специфическим антагонистом является флумазенил, который применяется исключительно в условиях стационара. Флумазенил – антагонист бензодиазепинов, не рекомендуется назначать пациентам с эпилепсией, которые принимают бензодиазепины из-за риска провокации эпилептических припадков.

Гемодиализ не доказал свою эффективность.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Антипсихотичні засоби

Концентрація зотепіну у плазмі крові може підвищуватися. Повідомлялося про тяжку артеріальну гіпотензію, колапс, втрату свідомості, пригнічення дихання, ризик летальної зупинки дихання у декількох пацієнтів, які застосовували бензодіазепіни та клозапін. Також відзначалася підвищена секреція слини. Слід з обережністю розпочинати терапію клозапіном пацієнтам, які застосовують діазепам.

Оксибат натрію

Слід уникати одночасного застосування оксибату натрію (гамма-гідроксибутират, GHB) з бензодіазепінами, оскільки бензодіазепіни підвищують вплив цієї речовини.

Антибактеріальні засоби

Метаболізм діазепаму може сповільнювати ізоніазид, меншою мірою – еритроміцин. Вплив діазепаму може бути підвищеним та пролонгованим. Такі сильні печінкові індуктори як рифампіцин можуть підвищувати кліренс діазепаму.

Противірусні засоби

Слід уникати одночасного застосування ампренавіру та ритонавіру, оскільки вони здатні знижувати кліренс бензодіазепінів та потенціювати їх ефекти, а також підвищувати ризик надмірного седативного ефекту та пригнічення дихання.

Протигрибкові препарати

https://www.youtube.com/watch?v=upload

Вплив діазепаму може бути підвищений на тлі одночасного застосування азольних фунгіцидів: вориконазолу, кетоконазолу та флуконазолу, – які пригнічують печінкові ізоферменти CYP2C19, CYP2C9 та CYP3A4, та меншою мірою на тлі застосування потужного інгібітору CYP3A4 ітраконазолу.

Антигіпертензивні засоби

Одночасне застосування діазепаму з антигіпертензивними засобами може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. Посилення седативного ефекту можливе при сумісному застосуванні з альфа-блокаторами або моксонідином.

Депресанти центральної нервової системи

Одночасне застосування діазепаму з іншими депресантами центральної нервової системи, включаючи інші протисудомні засоби, анксіолітичні засоби/снодійні засоби, седативні антигістамінні препарати, алкоголь, нейролептичні засоби, антидепресанти, знеболювальні засоби та анестетики, може призвести до посилення седативного ефекту або пригнічення діяльності дихальної або серцево-судинної системи.

Протисудомні засоби

Концентрацію фенітоїну у плазмі крові діазепам може як підвищувати, так і знижувати. Слід спостерігати за станом пацієнтів щодо розвитку токсичної дії фенітоїну. Фенітоїн та карбамазепін можуть знижувати концентрацію діазепаму у плазмі крові. Одночасне застосування барбітуратів може призвести до посилення седативного ефекту або пригнічення дихання. Одночасне застосування натрію вальпроату може підвищувати концентрацію діазепаму у плазмі крові, а також посилювати седативний ефект.

Антидепресанти

Концентрація деяких бензодіазепінів у плазмі крові підвищується після прийому флувоксаміну. Одночасне застосування селективних антагоністів рецепторів серотоніну або трициклічних антидепресантів може знижувати увагу та психомоторну реакцію, а також негативно впливати на здатність виконувати складні завдання (наприклад, керування автотранспортом).

Алкоголь

Седативні ефекти діазепаму можуть посилюватися при застосуванні одночасно з алкоголем. Це негативно впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботу з іншими механізмами.

https://www.youtube.com/watch?v=ytcopyrightru

Лікарські засоби, що знижують кислотність шлункового соку

Циметидин, омепразол та езомепразол можуть пригнічувати метаболізм діазепаму, що призводить до підвищення концентрації останніх у плазмі крові.

Дисульфірам

Дисульфірам може пригнічувати метаболізм діазепаму, що призводить до підвищення седативного ефекту.

Леводопа

Бензодіазепіни можуть антагонізувати ефект леводопи.

Теофілін

Теофілін може зменшувати ефект бензодіазепінів.

Релаксанти скелетної мускулатури

Одночасне застосування баклофену або тизанідину з діазепамом може призвести до посилення седативного ефекту.

Особливості застосування

Препарат застосовувати тільки у лікувальних установах, де гарантовано у разі потреби проведення невідкладних реанімаційних заходів.

Хворим з органічними порушеннями центральної нервової системи слід зменшити початкову дозу препарату в два рази, внутрішньовенне введення таким хворим потрібно проводити особливо обережно, оскільки високі дози препарату можуть спричиняти сомноленцію та втрату свідомості.

При лікуванні епілептичного статусу слід враховувати можливість поновлення судом. Потрібна особлива обережність при призначенні Сибазону пацієнтам, які тривалий час отримували антигіпертензивні препарати центральної дії, β-блокатори, антикоагулянти, серцеві глікозиди.

При лікуванні пацієнтів з хронічною дихальною недостатністю і хронічними хворобами печінки необхідно застосовувати зменшені дози препарату.

Пацієнтам із дисфункцією нирок немає потреби зменшувати дозу препарату, оскільки період напіввиведення діазепаму при цьому не змінюється.

При тривожно-фобічних або тривожно-депресивних станах не рекомендується застосовувати Сибазон як монотерапію, враховуючи можливі спроби самогубства.

Через кілька годин після застосування препарату може виникнути амнезія.

З метою зменшення ризику амнезії хворим треба забезпечити умови для безперервного сну від 7 до 8 годин.

https://www.youtube.com/watch?v=ytdevru

Під час лікування бензодіазепінами може розвинутися залежність Великий ризик виникнення наркоманії у пацієнтів, які лікувалися тривалий час і (або) застосовували великі дози, особливо у пацієнтів, схильних до зловживання спиртними напоями або лікарськими засобами. Після виникнення фізичної залежності від бензодіазепінів припинення застосування препарату може призвести до синдрому відміни: головний та м’язовий біль, фобія, підвищена тривожність, збудження, напруженість, руховий неспокій, сплутаність свідомості і дратівливість.

У тяжких випадках – дереалізація (розлад сприйняття навколишнього світу), деперсоналізація, оніміння та поколювання у кінцівках, підвищена чутливість до світла, шуму та фізичному контакту, галюцинації або епілептичні напади. Можуть з’явитися втрата відчуття реальності або втрата свідомості, парестезія, світлобоязнь, підвищена чутливість до звуків і дотиків, галюцинації або судомні напади. При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату не слід раптово припиняти лікування, необхідно поступово зменшувати дозу.

Відновлення симптомів безсоння і тривожності. Різке припинення лікування діазепамом може спровокувати виникнення феномену рикошету, який проявляється загостренням стану з подальшою швидкою редукцією симптомів (зміни настрою, тривожність або порушення сну, неспокій). Щоб запобігти виникненню феномену рикошету/синдрому відміни, рекомендується поступове зниження дози препарату.

Тривалість лікування. Тривалість лікування повинна бути якомога коротшою залежно від показань, але не повинна перевищувати при безсонні 4 тижнів, станах тривожності – 8-12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози препарату. Тривалість лікування збільшувати тільки після ретельної оцінки стану пацієнта.

Пацієнтів слід проінформувати про початок і тривалість лікування і пояснити поступове зменшення дози. Крім того, пацієнта слід попередити про можливе виникнення абстинентного синдрому для зниження стану неспокою, особливо при припиненні терапії препаратом. У разі застосування бензодіазепінів із короткою тривалістю дії симптоми синдрому відміни можуть виникнути між прийомами препарату, особливо якщо доза висока. Через ризик розвитку абстинентного синдрому не рекомендується при лікуванні змінювати бензодіазепіни з короткою тривалістю дії.

Толерантність. Регулярне застосування бензодіазепінів або препаратів подібної дії, зокрема діазепаму, впродовж кількох тижнів може призвести до зменшення ефективності їх дії.

Амнезія. Слід мати на увазі, що бензодіазепіни можуть спричиняти антероградну амнезію. Антероградна амнезія може проявлятися при застосуванні терапевтичних доз, ризик зростає при прийомі більш високих доз. Амнестичні ефекти можуть бути пов’язані з неадекватною поведінкою.

Особливі групи пацієнтів. Пацієнтам літнього віку (від 65 років) та ослабленим хворим необхідне зниження дози. У зв’язку з міорелаксуючим ефектом існує ризик падінь і переломів у цій групі пацієнтів. Бензодіазепіни можуть затримувати психологічне одужання пацієнтів від симптомокомплексу, спричиненого тяжкою втратою близької людини.

Особливо обережно слід вводити внутрішньовенно Сибазон при лікуванні пацієнтів літнього віку, які перебувають у тяжкому стані, та пацієнтів із серцевою або дихальною недостатністю, враховуючи можливість появи апное та(або) зупинки серця. Одночасне застосування діазепаму з барбітуратами, алкоголем або іншими речовинами з депресивною дією на центральну нервову систему підвищує ризик циркуляторної депресії або пригнічення дихального центру до апное. У таких випадках слід забезпечити наявність набору для реанімації, включаючи обладнання для штучної вентиляції легень.

Не рекомендується застосовувати бензодіазепіни і подібні препарати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю та органічними ураженнями печінки, оскільки дані препарати можуть прискорювати розвиток печінкової енцефалопатії. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки дози слід зменшувати.

1 мл препарату містить 100 мг етанолу, що слід враховувати при призначенні Сибазону дітям і дорослим пацієнтам з групи ризику (пацієнти із захворюванням печінки або хворим на епілепсію).

Під час лікування діазепамом і ще 3 дні потому не можна вживати ніяких спиртних напоїв.

Одночасне застосування алкоголю/депресантів центральної нервової системи (ЦНС).

Під час лікування діазепамом не можна вживати алкоголь та/або інші депресанти ЦНС. Така комбінація посилює клінічні ефекти бензодіазепінів, включаючи тяжкий седативний ефект, клінічно пов’язаний із лікуванням дихальної та/або серцево-судинної депресії.

Діазепам не рекомендується призначати пацієнтам, залежним від застосування депресантів ЦНС або алкоголю, за винятком періоду загострення абстинентного синдрому.

Препарат містить пропіленгліколь, що може спричинити симптоми, схожі з такими, що виникають при зловживанні алкоголю.

При лікуванні пацієнтів із порушенням функцій нирок від слабкого до помірного ступеня слід дотримуватися звичайних застережних заходів. При тяжкій нирковій недостатності препарат застосовувати не рекомендується. Максимальна доза для пацієнтів із порушенням функції нирок, а також тим, хто знаходиться на діалізі тривалий час, становить 15 мг на добу.

Не рекомендується застосовувати бензодіазепіни і подібні препарати пацієнтам із психозами.

Застосування при депресії.

https://www.youtube.com/watch?v=cosamomglavnom

Бензодіазепіни не слід застосовувати як монотерапію для лікування депресій або тривожних станів. У цих пацієнтів можуть з’являтися суїцидальні схильності. У зв’язку з можливістю умисного передозування цим пацієнтам слід призначати бензодіазепіни і подібні препарати, наскільки це можливо, у найменших дозах.

Пацієнтам із симптомами ендогенної депресії або тривожності, пов’язаної з депресією, лікар повинен призначити декілька препаратів одночасно. Застосування препарату пацієнтам із депресією може спричинити посилення симптомів депресії, зокрема суїцидальних думок.

Бензодіазепіни і подібні препарати необхідно з великою обережністю застосовувати пацієнтам із лікарською і наркотичною залежністю в анамнезі. Таким пацієнтам під час лікування діазепамом слід знаходитися під суворим контролем, оскільки вони входять до групи ризику розвитку звикання і психічної залежності.

Діазепам необхідно з обережністю застосовувати пацієнтам із порфірією. Застосування діазепаму може спричинити посилення симптомів цієї хвороби.

При застосуванні бензодіазепінів, особливо у дітей і пацієнтів літнього віку, були описані парадоксальні реакції, такі як рухове збудження, агресивність, марення, напади злості, нічні кошмари, галюцинації, психози, неадекватна поведінка та інші порушення сприйняття. У разі виникнення таких симптомів необхідно припинити прийом лікарського засобу.

Бензодіазепіни не рекомендується застосовувати для лікування первинних психотичних розладів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дані щодо застосування діазепаму вагітним жінкам є обмеженими. Тому не рекомендується застосовувати препарат у період вагітності.

Якщо препарат призначати жінкам репродуктивного віку, вони мають повідомити лікаря про припинення лікування, якщо вони завагітніли або підозрюють, що вагітні.

Якщо необхідне виконання невідкладних медичних заходів із застосуванням високих доз діазепаму в останній триместр вагітності або під час пологів, можливий такий вплив на новонародженого як переохолодження, гіпотонія (вроджена аміотонія), порушення ритму серця, слабкий смоктальний рефлекс і помірна депресія дихання, що пов’язано з фармакологічною дією діазепаму.

https://www.youtube.com/watch?v=ytadvertiseru

Крім того, у немовлят, матері, яких лікувалися бензодіазепінами протягом тривалого періоду часу на останніх стадіях вагітності, може розвинутися фізична залежність та існує ризик розвитку симптомів синдрому відміни в післяпологовому періоді.

Діазепам слід призначати вагітним, тільки коли користь від застосування перевищує ризики.

Період годування груддю.

Діазепам проникає у грудне молоко, тому у разі необхідності лікування цим препаратом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Сибазон може знижувати швидкість рухових і психічних реакцій, тому в день застосування препарату не слід керувати транспортними засобами і працювати з механізмами. Занепокоєння, амнезія, порушення концентрації уваги та слабкість м’язів негативно впливають на здатність керувати транспортом і обслуговувати механічне обладнання.

У разі недостатнього сну і вживання алкоголю під час лікування вірогідність порушення уваги збільшується.

Слід попередити хворого про заборону керувати транспортними засобами і обслуговувати механічні обладнання впродовж 3 діб після закінчення лікування препаратом.

Дозу препарату слід визначати індивідуально для кожного пацієнта.

Призначати внутрішньовенно струйно повільно (не більше 1 мл/хв) або краплинно, або внутрішньом’язово глибоко. Швидкість внутрішньовенного введення препарату дітям – 0,5 мл розчину протягом 30 секунд. Для приготування інфузійного розчину 100 мг діазепаму (10 ампул Сибазону) розводити 500 мл 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози.

Передозування

Симптоми. Різка загальмованість, надмірна сонливість, глибокий тривалий сон, ністагм, апное, пригнічення серцево-дихальної системи, парадоксальне збудження, брадикардія, знижена реакція на больові подразнення, порушення координації рухів, дизартрія, виражене зниження артеріального тиску, ригідність або клонічні посмикування кінцівок, пригнічення рефлексів, короткочасне порушення свідомості, що переходить у кому, можливий летальний наслідок.

Симптоми незначного передозування: сплутаність свідомості, сонливість, летаргія, порушення свідомості, зниженні рефлекси або парадоксальне пригнічення.

Лікування. У разі необхідності проводити симптоматичну терапію. Слід забезпечити прохідність дихальних шляхів, контролювати частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск та температуру тіла та вжити заходів щодо підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної систем. У разі необхідності можна контролювати перебіг артеріальної гіпотензії шляхом внутрішньовенного введення адреналіну (епінефрину).

Пацієнти, які потребують антидотної терапії, підлягають ретельному моніторингу в стаціонарних умовах. Слід обережно застосовувати флумазеніл хворим на епілепсію, які лікуються препаратами з групи бензодіазепінів. У разі появи психотропного збудження не слід застосовувати барбітурати.

Побічні реакції

Тривале застосування препарату, навіть у терапевтичних дозах, може призвести до фізичної та психічної залежності. Раптове припинення лікування препаратом після тривалого його застосування призводить до виникнення синдрому відміни.

При внутрішньовенному введенні можливі гикавка, при швидкому внутрішньовенному введенні – подразнення судинної стінки і розвиток тромбофлебіту. З метою зменшення місцевих реакцій препарат слід вводити у крупні вени ділянки ліктьового згину. Необхідно уникати екстравазального потрапляння лікарського засобу.

Внутрішньом’язове введення може спричинити підвищення активності креатинфосфокінази. Внутрішньом’язове введення може спричинити біль, почервоніння та спорадичну чутливість у місці введення.

Загальні порушення та ураження у місці введення. Втома, загальна слабкість, сонливість, в’ялість, запаморочення, головний біль, уповільнене мовлення, сплутаність свідомості, м’язова слабкість, рухова загальмованість, дезорієнтація, атаксія, порушення акомодації, погіршення настрою, зниження уваги, підвищений ризик падінь і переломів при застосуванні бензодіазепінів був зареєстрований у пацієнтів літнього віку; флебіт, флеботромбоз.

З боку серцево-судинної системи. Артеріальна гіпотензія, пригнічення кровообігу (після швидкого внутрішньовенного введення препарату), порушення серцевого ритму, серцева недостатність, брадикардія, прискорене серцебиття, в окремих випадках – зупинка серця, ортостатичний колапс.

З боку дихальної системи. Апное, зниження частоти дихання, диспное, пригнічення дихальної системи (після швидкого внутрішньовенного введення препарату), дихальна недостатність.

З боку нервової системи. Неспокій, збудження, дезорієнтація, порушення зору (диплопія або нечіткість зіру), сонливість і м’язова слабкість, зниження швидкості психічних та рухових реакцій, тремор, антероградна амнезія, атаксія, запаморочення, головний біль, каталепсія, астенія, гіпорефлексія, сплутаність свідомості, вертиго, підвищення або зниження лібідо.

З боку психіки. Фізична і психічна залежність, зниження емоційних реакцій, депресія, порушення мовлення (зокрема дизартрія), дратівливість, розлади сну, агресивність, марення, напади люті, нічні кошмари, галюцинації (деякі – сексуального характеру), психози, порушення поведінки, делірій і напади судом, схильність до самогубства.

З боку травної системи. Нудота, ксеростомія або надмірне слиновиділення, відрижка, гикавка, запор, втрата апетиту, коліки, сухість у роті, блювання, порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця.

Зміни лабораторних показників. Підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази.

З боку сечовидільної системи. Нетримання або затримка сечі (спастична ішурія).

З боку імунної системи. Алергічні реакції у вигляді гіперемії шкіри, шкірних висипань і свербежу, бронхоспазм, ларингоспазм, анафілактичний шок, реакції підвищеної чутливості, у тому числі анафілактичні реакції.

З боку опорно-рухової системи. Біль у суглобах.

З боку кровотворної системи. Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, порушення морфологічного складу крові, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Висипи, алергічний дерматит, кропив’янка.

З боку обміну речовин. Повідомлялося про порушення обміну речовин, включаючи метаболічний ацидоз, збільшення величини аніонного проміжку та осмотичну гіпертонію, як наслідок токсичної дії пропіленгліколю.

Також препарат містить спирт бензиловий, що може спричинити токсичні та алергічні реакції у немовлят та дітей віком до 3 років.

У разі появи цих симптомів слід припинити застосування препарату.

Особые указания

Внутривенное вливание диазепама проводится медленно, желательно в крупную вену со скоростью 5 мг (1 мл) в минуту. Недопустимы внутривенные беспрерывные вливания из-за риска образования осадка, адсорбции лекарственного средства.

В период терапии сибазоном требуется полный отказ от употребления алкогольсодержащих напитков. При выраженной патологии почечной и печеночной систем требуется регулярный контроль показателей ферментов печени и периферической картины крови.

Длительная терапия высокими дозами медикамента формируется лекарственную зависимость. Длительное лечение проводится в исключительных случаях. Резкое прекращение приема лекарственного средства ведет к возникновению синдрома «отмены», который проявляется спутанностью сознания, тревожностью, миалгией, головными болями, напряженностью, гиперакузией, деперсонализацией, дереализацией, тактильной гиперчувствительностью, светобоязнью, эпилептическими припадками, галлюцинациями.

Если на фоне лечения у пациента отмечаются такие необычные реакции, как тревожность, повышенная агрессия, мысли о суициде, бессонница, поверхностный сон, усиление мышечных судорог, галлюцинации, острые состояния возбуждения то лекарственное средство отменяют.

В первые дни терапии, а также при резкой отмене медикамента у пациентов с эпилептическими припадками и эпилепсией в анамнезе отмечается ускорение развития припадков и эпилептического статуса.

Во время вынашивания беременности диазепам может быть назначен только по «жизненным» показаниям, в исключительных случаях. Применение Сибазона в первом триместре беременности увеличивает вероятность развития врожденных пороков, а также оказывает выраженное токсическое воздействие на плод. Применение медикамента на поздних сроках беременности ведет к угнетению деятельности центральной нервной системы у новорожденных.

Дети младшего возраста наиболее чувствительны к угнетающему воздействию бензодиазепинов на деятельность центральной нервной системы. Не рекомендуется назначать новорожденным препараты, в составе которых содержится бензиловый спирт, из-за риска развития смертельного токсического синдрома, проявляющегося затруднением дыхания, угнетением деятельности центральной нервной системы, метаболическим ацидозом, падением уровня кровяного давления, внутричерепными кровоизлияниями, эпилептическими припадками, почечной недостаточностью.

При использовании диазепама в течение 15 часов до родоразрешения в дозах, превышающих 30 мг, может развиться апноэ, угнетение дыхания у новорожденных, гипотермия, слабый акт сосания, падение кровяного давления, снижение мышечного тонуса, синдром «вялого ребенка», нарушение метаболических процессов в ответ на холодовую реакцию.

Сибазон оказывает влияние на управление транспортным средством, выполнение сложной работы.

В Википедии не описан.

МНН: Диазепам.

Аналоги Сибазона

Бромазепам
Хелекс
Рудотель
Релиум
Нозепам
Тазепам
Ксанакс
Элениум
Валиум Рош
Алпразолам
Тофизопам
Диазепам
Грандаксин
Мезапам
Седуксен
Реланиум
Лоразепам

https://www.youtube.com/watch?v=ytpolicyandsafetyru

Аналогами являются: Диазепам, Реланиум, Релиум.

Другие интересные материалы по теме

About the Author:

Adblock detector